Причини порушення мовленнєвого розвитку у дітей дошкільного віку
В світі мудрих думок є вислів: «Дитятко – що тісто: як замісив, так і виросло.» Перед батьками, вихователями та вчителями стоїть важка задача – « замісити» так , щоб «виросло».
Дорослі покладають великі надії на своїх дітей та вихованців, хочуть, щоб вони досягли не аби яких висот. Тому шукають найкращий дитячий садок, школу, престижний університет.
Хоча багато батьків не задумуються, що для досягнення заповітної мети, у дитини повинно бути добре розвинене мовлення. Мовлення - дуже складна психічна функція. Його нормальний розвиток можливий лише за умови сформованості мислення, уваги, пам’яті , сприймання, рухової сфери дитини.
Будь-яке відхилення у розвитку названих процесів обов’язково позначається на стані мовлення дитини.
Ось чому батьки повинні знати, які мовленнєві порушення найчастіше трапляються у дітей дошкільного віку, у чому вони виявляються, які можуть мати наслідки для психічного розвитку дитини та для її навчання у школі, як запобігти їхньому виникненню і що необхідно зробити для їхнього своєчасного подолання.
Порушення мовлення у дошкільників мають здатність до патологічного закріплення, що призводить до різних стійких помилок як в усному мовленні, так і на письмі. А, враховуючи , що мовленнєвий розвиток дитини продовжується і в початкових класах, вони можуть спричинити різноманітні стійкі порушення у засвоєнні шкільних знань, насамперед з предметів мовного циклу: читання, письма, рідної мови. Порушення мовлення значно ускладнюють засвоєння дитиною іноземних мов та можуть стати перепоною до досягнення заповітної мрії – хорошого навчання.
Причини виникнення мовленнєвих порушень можуть бути дуже різними.
Одна з таких причин - це порушення у будові артикуляційного апарату: неправильний прикус, порушення у будові щелеп, укорочена під’язикова вуздечка, високе чи вузьке піднебіння, відсутність деяких зубів тощо.
Діти можуть копіювати неправильну звуковимову когось із рідних. Причиною неправильної звуковимови є - недоліки слухового сприймання звуків: це порушення пов’язане зі зниженням гостроти слуху дитини, його причини приховані в недоліках формування уявлень дитини про звуки рідної мови, недостатності слухової уваги та слухового контролю.
Негативні біологічні та соціальні чинники також відчутно впливають на мовлення дітей. До них належать: патологія вагітності матері, вживання під час вагітності тютюну, наркотиків, обмеженість спілкування дитини, педагогічна занедбаність тощо.
Не всі порушення звуковимови можна вважати патологічними. Практично кожна дитина молодшого дошкільного віку має певні порушення у вимові звуків. Однак до п’яти років такі порушення вважаються природними, оскільки артикуляційний апарат дитини цього віку ще продовжує формуватися. Водночас збереження вад звуковимови після зазначеного терміну вважаються патологічними і потребують виправлення за допомогою спеціальних вправ і завдань, які добирає логопед.
Зазвичай вади звуковимови виявити досить легко. Чимало батьків помічають і знають, які саме звуки вимовляє дитина. Проте існує хибна думка , що порушена звуковимова виправиться сама по собі. «Не хвилюйтеся, виговориться», - говорять сусіди, друзі і навіть деякі лікарі. Відвідини логопеда відкладають на невизначений час. Однак порушення закріплюються, і діти, які мають вади звуковимови, на момент вступу до школи, потрапляють у групу ризику як схильні до дисграфії (порушення письма). Тому помітивши порушення вимови навіть кількох звуків ,слід обов’язково звернутися до логопеда.
Поради батькам:
- Дорослим слід пам’ятати, що регулярне спілкування з новонародженою дитиною є необхідною та обов’язковою умовою для розвитку її мовлення. За нормативними показниками в 1 рік дитина повинна говорити до 10 слів.
- Діти дуже схильні до наслідування, тому, розмовляючи з ними, важливо, щоб дорослі не спотворювали вимову звуків – так зване сюсюкання, оскільки це провокує неправильне формування уявлень дитини про звуки рідної мови. В 2 роки дитина повинна вимовляти 100 слів.
- Дитину від 2 до 3 років не можна позбавляти нормального спілкування з дорослими та звужувати її спілкування одноманітними побутовими ситуаціями. Це може призвести до виникнення недорозвитку мовлення, яке згодом важко виправити.
- Порушення звуковимови у дітей, яким виповнилося 5 років, вважаються патологічними. Вони не лише ускладнять спілкування дитини, а й негативно вплинуть на засвоєння нею читання та письма. У 4-5 років за нормативними показниками дитина має правильно вимовляти всі звуки рідної мови та вміти самостійно сказати чи повторити слова зі складовою структурою (4-5 складів) і слова зі збігом приголосних.
- Надзвичайно важливо своєчасно допомогти дитині подолати мовленнєві вади. Саме своєчасне звернення до логопеда допоможе вам правильно оцінити мовленнєвий розвиток своєї дитини , вчасно звернути увагу на можливі проблеми, аби не втратити дорогоцінного часу для якнайшвидшого їх подолання.
Все, що живе на світі,
Уміє розмовляти.
Уміють говорити
Зайці і зайченята,
По-своєму говорять
І риби серед моря,
І у садочку пташка,
І у траві комашка…
Говорять навіть квіти
З блискучими зірками…
А як говорять діти?-
Так, як навчає МАМА!
Як допомогти дітям з дефектом пом’якшення
Все частіше серед дітей дошкільного віку зустрічаються діти з дефектом пом’якшення. Чи можна такій дитині допомогти. Безумовно і чим швидше тим краще. Якщо дефект пом’якшення не виправити своєчасно, то дитина в майбутньому буде писати так , як говоре, а це знизить успішність дитини в школі. Дефект пом’якшення найчастіше виникає через порушення м’язового тонуса.
Напружена спинка язика, при піднята до твердого піднебіння, сприяє пом’якшенню приголосних звуків.
Підготовчими вправами для корекції дефекта пом’якшення є вигинання середньої частини язика та її опускання, «Кішечка сердиться», «Катушка».
Важливо навчити дітей розрізняти на слух тверді та м’які приголосні та співвідносити твердість та м’якість приголосних з наступним голосним та м’яким знаком. Таким чином , робота по диференціації парних приголосних, корекція дефекту пом’якшення допоможе не тільки попередити мовленнєву патологію, але й дозволить своєчасно провести профілактичну роботу та попередити порушення .
