Дитячий садок "Світлячок", смт. Олександрівка.

 






Методична робота з педагогами

 

Методична робота в дошкільному навчальному закладі проводиться за двома основними напрямками:

 

1. Пошук та вивчення нових технологій і методів у методичній і психолого-педагогічній літературі; їх теоретичне осмислення, апробація, аналіз та підсумки (використання в практичній роботі з дітьми).

 

2. Вивчення досвіду педагогів закладу в різних видах та формах педагогічної діяльності, аналіз та виявлення інноваційних методів і прийомів у роботі, їх вдосконалення; узагальнення досвіду та його розповсюдження.

 

Основними компонентами змісту методичної роботи є:

 

  • отримання знань педагогами
  • вміння їх реалізувати на практиці
  • наявність результативності в педагогічній роботі
  • створення   умов   для   безперервного   вдосконалення   фахової майстерності та  навчально-виховного процесу з дітьми.

 

Науково-методичне зростання педагогічної майстерності вихователів забезпечують такі форми методичної роботи:

 

  • Cистема навчання елементам самоаналізу, самоконтролю, самокорекції;
  • Tворчі групи;
  • Cемінари - практикуми;
  • Колективні перегляди занять;
  • Школа молодого вихователя ;
  • Консультації;
  • Майстер-класи;
  • Методичні обєднання.

 

 

Функції методичної служби ДНЗ

 

Інформаційна: Вивчення та накопичення інформації про стан та результати професійної діяльності педагогів; підвищення кваліфікації педагогічного персоналу; підвищення якості педагогічного процесу; узагальнення позитивного досвіду педагогів; поповнення банку педагогічної інформації про найбільш актуальні проблеми розвитку дошкільної освіти, про новітні досягнення науки та практики; широке впровадження інформаційних технологій; встановлення контактів зі ЗМІ, різноманітними установами та організаціями для розповсюдження інформації про діяльність ДНЗ.

 

Навчальна: Здійснення ознайомлення педагогічного персоналу з новими освітніми програмами та технологіями; ознайомлення зі стандартами дошкільної освіти України; здійснення ознайомлення педагогічного персоналу з законодавчими, нормативними документами в галузі освіти; організація та проведення семінарів, практичних занять, консультацій, відкритих заходів з використанням активних методів.

 

Контрольно-діагностична: Моніторинг якості педагогічного процесу; застосування методів психолого-педагогічної діагностики в процесі вивчення стану освітньо-виховного процесу; аналіз інноваційного досвіду педагогічного персоналу; узагальнення отриманих результатів.

 

Корекційно-прогностична (плануюча): Здійснення планування перспективних та поточних заходів ( річний, місячний, календарний плани та планування різноманітних форм роботи,згідно даних планів)

 

Організаційна: Організація та участь в педагогічних радах, педагогічних годинах, батьківських конференціях тощо; організація методичних об’єднань, творчих груп та міні-проектів; організація самостійної роботи педагогів з підвищення професійного рівня; організація роботи з батьками дітей та соціальними партнерами; направлення педагогів на курси підвищення кваліфікації.

 

Дослідницька: Планування заходів на основі аналізу стану освітнього процесу та запитів педагогів з урахуванням нових тенденцій в розвитку освітніх технологій; вивчення та розповсюдження інноваційного досвіду та авторських технологій; участь в творчих групах по проблемних питаннях.

 

Комунікативна: Усвідомлення особистої та соціальної значимості діяльності;  встановлення ділових контактів з учасниками педагогічного процесу, з соціальними партнерами.

 

Виховна (мотиваційно-стимулююча): Стимулювання творчої діяльності педагогів; виявлення потенціалу педагогів; стимулювання підвищення професійної кваліфікації; мотивування на використання особистісно-орієнтованої моделі виховання, на емпатію з дітьми, прояв любові та розуміння.

Гностична

 

 

 

                          Методичні рекомендації для педагогів від                               вихователя - методиста

 

 

ВИХОВАННЯ У ДОШКІЛЬНИКІВ  ПАТРІОТИЗМУ ЗАСОБАМИ НАРОДОЗНАВСТА

 

  Ознайомлення з історією, культурою, побутом рідного народу – невід’ємна складова патріотичного виховання. «Хто не знає свого минулого, не вартий майбутнього», – говорив М. Рильський.  Справді, не знаючи і не шануючи історії свого народу, його традицій, культурної спадщини — цінностей, сформованих віками, люди втрачають духовний зв’язок з попередніми поколіннями, те підґрунтя, на якому мали б вибудовувати власне життя.

  Для роботи з дітьми варто обирати традиції рідного краю, найбільш близькі малятам, ознайомлення з якими може викликати у них яскраві позитивні емоції, а отже, стати основою для формування патріотичних почуттів. Це, зокрема, традиції будівництва й оздоблення житла, родинно-побутові, трудові та святкові.

  Розпочинати народознавчу роботу з дошкільнятами варто з ознайомлення їх із найближчим оточенням, тобто з тими елементами етнокультури, які діти можуть бачити вдома (наприклад, вишиті серветки, сорочки, ткані килимки, іграшки тощо). Ці предмети доцільно використовувати і в оформленні групової кімнати дошкільного закладу. Розповіді  варто поєднувати з практичною діяльністю дітей, їхньою безпосередньою участю в народних святах, театралізованих дійствах, творчою роботою на заняттях з художньої праці та образотворчого мистецтва, тощо. Важливе місце у виховному процесі слід відводити народним іграм та іграшкам, за допомогою яких діти пізнають дух народу, його високу культуру.

  Розпочинаючи ознайомлення з рідним краєм, необхідно пояснювати дітям, що всі ми живемо в державі, яку називають Україною, що ми — єдиний народ — українці. Наш народ має свої традиції, які складалися впродовж багатьох століть, зокрема: вишитий одяг і рушники, глиняні та дерев’яні іграшки, розписаний посуд, яскраві свята й обряди тощо. Наша країна така велика, що різні її місцевості мають виразні особливості в традиційному одязі, виготовленні народних іграшок та вжиткових речей, виконанні пісень і танців. Але всі вони разом утворюють неповторну українську народну культуру.

  Поглиблювати уявлення старших дошкільників про особливості побуту попередніх поколінь українців, виховувати повагу до їхніх культурних надбань можна   на заняттях, під час ознайомлення з вироби народних майстрів (чудовими вишиванками, ніжними витинанками, різьбленими речами, розписною керамікою, виробами з лози і соломи, ляльками – мотанками), що  сприятиме формуванню естетичних смаків, трудових навичок старших дошкільнят, засвоєнню основ народної моралі. Завдяки їх емоційно-ціннісному сприйняттю можна викликати у вихованців інтерес до минулого свого краю, народного мистецтва.

  Під час ознайомлення дітей з особливостями господарювання українців треба наголосити на такій притаманній нашому народу рисі, як любов до праці, прилучаючи малят до цієї доброї традиції, викликаючи у них бажання оволодіти трудовими вміннями та навичками, виховуючи працьовитість, позитивне ставлення до плодів людської праці, що, у свою чергу, є невід’ємними якостями справжнього громадянина.

  Дитяче захоплення виробами народного мистецтва чудово мотивує до власної образотворчої діяльності, що сприяє формування вміння зображувати нескладні візерунки за мотивами орнаментів рідного краю,  заохочує до колективного створення декоративної композиції.

  З метою закріплення знань про свою родину, формування основ патріотизму доречно організувати тематичні виставки: “Родинний скарб”, “Зростай, родинне деревце” тощо. Для експозицій вихованці добирають речі, які мають особливе значення для їхньої сім’ї, пов’язують її з минулим роду — предмети побуту, фотографії, пам’ятні знаки тощо. Це сприяє формуванню бережного ставлення до старовинних речей, що є частиною матеріальної культури народу.

  Темі рідного дому, малої батьківщини варто присвятити низку занять, на яких доцільно поговорити з дітьми про значення дому, ознайомити з поняттями “родина”, “рідний край”, тощо. Важливо також формувати інтерес та шанобливе ставлення до співвітчизників, зокрема до людей, що живуть поряд.          

  Обов’язково слід прилучати дітей до традицій рідного міста , здійснюючи віртуальні й реальні екскурсії найвідомішими місцями,   складання невеличких розповіді на запропоновану тему«Як я можу допомогти рідному місту?”,, намагаючись знайти слова, за допомогою яких передають своє ставлення до предмета розповіді.

  Закладанню основ патріотизму сприяють і свята за участю батьків, як-от “Козацькому роду нема переводу”, під час яких діти разом з батьками виконують народні пісні, беруть участь у змаганнях за мотивами козацьких ігор (“На коні реп’яхом сидіти”, “Стрибки навхрест на палиці”, “Керування «чайкою»”.

  Позитивний емоційний відгук у дітей та батьків викликає обігрування народної традиції ярмаркування, що сприяє закріпленню знань вихованців про речі повсякденного вжитку та твори народного мистецтва рідного краю, збагаченню словникового запасу. При цьому варто пояснювати малятам зміст понять “товар”, “покупка”, “прикраса”, “вжиткова річ”, “сувенір” тощо. Різновиди “товару” діти власноруч виготовляють на заняттях з образотворчості. Паралельно на музичних заняттях розучують пісні, танці та ігри, які традиційно проводили на українських ярмарках.

  Ефективність засвоєння знань забезпечується постійним взаємопроникненням елементів народознавства в усі види дитячої діяльності. Так, наприклад, гра “Відшукай геометричні фігури в орнаменті” може стати в пригоді під час ознайомлення дітей з геометричними фігурами, а ігри “Що це за ягоди?”, “Знайди знайомі рослинні елементи в орнаменті”, “Чиї це пелюсточки й листочки?” пожвавлять природознавчу роботу.

  На дозвіллі можна заохотити дітей до розглядання сюжетних картинок та фотографій із зображеннями рідних краєвидів, відзначення народних свят, до складання розповідей за їхнім змістом. Читання й переказування народних казок, бесіди про історичне минуле народу, його трудові традиції збагачують світогляд дітей, виховують кращі моральні риси.

  Таким чином, використання елементів народознавства сприяє формуванню національної свідомості дітей, відчуття приналежності до рідного народу, прагнення зберігати і примножувати його духовну та культурну спадщину.