Дитячий садок "Світлячок", смт. Олександрівка.

 





Допомога дорослого при агресивній поведінці дитини

Агресивна поведінка - одна з самих поширених проблем серед дітей дошкільного віку, так як це найшвидший та найефективніший спосіб досягнення мети. Ще декілька років назад слово агресія майже не зустрічалося у лексиконі батьків. Тепер же завдяки засобам масової інформації це слово міцно увійшло у використання.

 
Агресивним найчастіше називають дитину, яка б’ється, завдає біль іншим дітям, погрожує дорослим, грубіянить і т.п. У одних дітей така поведінка виникає частіше, ніж у інших, і оточуючі називають їх агресивними. Хоча при правильній реакції батьків така поведінка може з часом зникнути та замінитися на більш прийнятну у суспільстві. При неправильному відношенні агресивна поведінка закріпиться і стане характерною для дитини, і тоді вона в повній мірі виправдає думку оточуючих про себе як про агресивну дитину. Тоді виникає запитання: Як визначити агресивність дитини, за якими ознаками? Як повинні реагувати на таку поведінку дитини батьки?
 
Агресивність характеризується поведінкою, спрямованою на заподіяння фізичної чи психологічної шкоди іншій людині, і супроводжується емоційними станами гніву, ворожості, ненависті, тощо. 
 
Ознаки агресивності:

 

  • Упертість, прагнення заперечувати, відмовлятися; 
  • Забіякуватість, дратівливість; 
  • Напади гніву, вибухи злості, обурення; 
  • Намагання образити, принизити; 
  • Владність, наполягання на своєму; 
  • Егоцентризм, невміння розуміти інтереси іншого; 
  • Самовпевненість, завищена самооцінка 
 
Причини агресивності:

 

  • Реакція на приниження гідності дитини, підсміювання,знущання з неї; 
  • Наслідок обмеження самостійності дитини, надмірної опіки, відкидання дорослими ініціатив малюка; 
  • Вияв суперництва між дітьми у сім'ї з метою отримати перевагу над братами чи сестрами; 
  • Відреагування комплексу неповноцінності, намагання довести іншим свою вищість; 
  • Владність, наполягання на своєму; 
  • Результат фрустрації - гнітючого переживання, невдачі через незадоволення потреб. 
 
Загальні рекомендації батькам та педагогам
 
У спілкуванні з агресивними дітьми треба виявляти чималу стриманість, терпіння, пам'ятаючи, що малі забіяки, тероризуючи інших, самі страждають від власної впертості, гнівливості та роздратованості. Почуття прикрості, порушення душевної рівноваги, невдоволення, не минають в агресивних дітей, навіть якщо їм вдасться когось скривдити. Цим дітям потрібно дати зрозуміти, що дорослий - їхній спільник у розв'язанні внутрішніх проблем. Агресивні діти повинні переконатися, що їх люблять, а окремі вчинки цих дітей псують враження про них, до того ж не приносять полегшення. Тактовно і послідовно навчайте дитину самоконтролю, внутрішньої зібраності та стриманості.
 
Дітям зі слабо вираженою агресивністю притаманні пасивність, конформізм, невміння захистити себе, вплинути на інших. Таких дітей треба заохочувати до активності, самостійності, ініціативних дій, хвалити за наполегливість, уміння відстояти себе та інших, зміцнювати віру у свої сили.
 
Спрямувати активність агресивної дитини в конструктивне русло допоможе вивчення її зацікавлень і схильностей. Поступове ускладнення завдань, що вимагають рішучості, сміливості, енергійної реакції,допоможе відволікти дитину від «з’ясування стосунків» на організацію спільної діяльності, успіх якої залежить від уміння співпрацювати з іншими.
 
Прийнятні способи вираження гніву для дітей:

 

  • Голосно заспівати улюблену пісню. 
  • Пускати мильні кульки. 
  • Влаштувати бій з боксерською грушею. 
  • Полити квіти. 
  • Побігати за кішкою чи собакою. 
  • Пробігтися декілька кіл навколо будинку. 
  • Влаштувати змагання «хто голосніше крикне», «хто найвище стрибне». 
  • Постукати олівцем по столі. 
  • Зім'яти декілька шматків паперу, а потім їх викинути. 
  • Намалювати чи зліпити фігуру кривдника, а потім її зламати чи пошкодити.